НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙ ЖУРНАЛ

| рус | eng |

 

 


№2-3(2) 2019

Повернутися у номер


DOI 10.37219/2528-8253-2019-2-14

Заболотная Д.Д., Исмагилов Э.Р.
Преимущества использования фрагмента широкой фасции бедра и аутокости при реконструкции дефектов основания черепа у пациентов с назальной ликвореей
Заболотная Диана Дмитриевна
ГУ «Институт отоларингологии им. проф. А.И. Коломийченко НАМН Украины»
Отдел клинической аллергологии
Ведущий научный сотрудник
Доктор медицинских наук
E-mail: dianazab@ukr.net

Исмагилов Эльдар Рафаилович
ГУ «Институт отоларингологии им. проф. А.И. Коломийченко НАМН Украины»
Аспирант
E-mail: ismagilovaldar08@gmail.com

Анотація

Вступ: Діагностика та лікування хворих з назальною ліквореєю на сьогоднішній день є не в повній мірі вирішеною проблемою. При малих дефектах основи черепа методика «overlay» відносно добре зарекомендувала себе. Однак при розмірах кісткового дефекту більше 0,6 см хірургу доводиться вдаватися до методики постановки трансплантата «underlay». Таким чином, пошук оптимальної методики пластики лікворної фістули, особливо при великих дефектах основи черепа, є складною і актуальною проблемою.
Мета дослідження – провести порівняльну оцінку методів пластики лікворної фістули в ділянці передньої і середньої черепної ямки з розмірами кісткового дефекту більше 0,6 см у пацієнтів з назальною ліквореєю при використанні ендоскопічного ендоназального доступу.
Матеріали і методи: Під нашим спостереженням перебувало 44 пацієнта з назальною ліквореєю.
Залежно від методики пластики лікворної фістули всі пацієнти були розподілені на 2 групи. До 1-ї групи було включено 21 пацієнта, котрим виконувалась пластика дефекту основи черепа з використанням загальноприйнятої методики – фрагментом широкої фасції стегна і назосептального клаптя; до 2-ї – 23 пацієнта, яким було виконано пластику фрагментом широкої фасції стегна з фіксацією її інтракраніально фрагментом аутокістки за запропонованою нами методикою, з подальшим використанням назосептального клаптя. Критерієм оцінки ефективності проведеного лікування слугувала відсутність рецидиву ліквореї, а також результати об'єктивних методів дослідження (ендоскопічний огляд порожнини носа).
Результати: через 1 міс. після хірургічного втручання у 3 (14,28%) пацієнтів 1-ї групи і 1 (4,34%) пацієнта 2-ї групи виник рецидив ліквореї. Через 3 міс. після операції рецидив ліквореї відзначався у 2 пацієнтів 1-ї групи, в той час як у пацієнтів 2-ї групи рецидиву ліквореї не було, а через 6 міс. після операції рецидив ликвореї виявлено тільки у 1 пацієнта 1-ї групи.
Висновки: У пацієнтів з назальною ліквореєю при розмірі кісткового дефекту більше 0,6 см доцільно використовувати «сандвіч» методику.
Методика пластики лікворної фістули з використанням фрагмента широкої фасції стегна з фіксацією її інтракраніально аутокісткою дозволяє достовірно знизити ризик рецидиву ліквореї в порівнянні з використанням загальноприйнятих методик пластики лікворної фістули.
Використання аутокістки при пластиці лікворної фістули не впливає на зміну архітектоніки порожнини носа в порівнянні з застосуванням загальноприйнятої методики пластики.

Ключові слова

назальна лікворея, основа черепа, пластика лікворної фістули.


Література

  1. Alexander NS, Chaaban MR, Riley KO, Woodworth BA. Treatment strategies for lateral sphenoid sinus recess CSF leaks. Arch Otolaryngol Head and Neck Surg 2012; 138: 471-8. doi: 10.1001/ archoto.2012.614.
  2. Dhepnorrarat RC, Ang BT, Sethi DS. Endoscopic surgery of pituitary tumors. Otolaryngol Clin N Am 2011; 44(4): 923-35. doi: 10.1016/j.otc.2011.06.019.
  3. Esposito F, Dusick JR, Fatemi N, et al. Graded repair of cranial base defects and cerebrospinal fluid leaks in transsphenoidal surgery. Neurosurgery 2007; 60: 295-303. doi: 10.1227/01.NEU. 0000255354.64077.66
  4. Kennedy DW, ed. Rhinology. Diseases of the Nose, Sinuses, and Skull Base. Thieme Medical Publishers Inc., New York, NY. May 2012.
  5. Leach P, Abou-Zeid AH, Kearney T, Davis J, Trainer PJ, Gnanalingham KK. Endoscopic transsphenoidal pituitary surgery: evidence of an operative learning curve. Neurosurgery 2010; 67(5): 1205-12. doi: 10.1227/NEU. 0b013e3181ef25c5.
  6. Schaberg MR, Anand VK, Schwartz TH. Microscopic versus endoscopic transnasal pituitary surgery. Curr Opin Otolaryngol Head Neck Surg. 2010; 18: 8-14. doi: 10.1097/MOO. 0b013e328334db5b.
  7. Snyderman CH, Gardner P. Head and neck surgery. First edition. 2015: 7-20.
  8. Stamm AC, ed. Transnasal Endoscopic Skull Base and Brain Surgery: Tips and Pearls. Thieme Medical Publishers. New York, NY. August 2011. ISBN: 1604063106.
  9. Tabaee A, Anand VK, Cappabianca P. Endoscopic management of spontaneous meningoencephalocele of the lateral sphenoid sinus. J Neurosurg. 2010; 112: 1070-7. doi: 10.3171/2009.7. JNS0842.
 

© 2019, ГО «Українське наукове медичне товариство лікарів-оториноларингологів»