НАУЧНО-ПРАКТИЧЕСКИЙ ЖУРНАЛ

| укр | eng |

 

 


№1-2(5) 2022

Вернутся в номер


DOI 10.37219/2528-8253-2022-1-56

Амірханова М.Р., Дєєва Ю.В.
Аналіз звернень пацієнтів з сенсоневральною приглухуватістю до отоларингологічного відділення протягом 2015-2021 років
Амірханова Маргарита Рафаелівна
Національний медичний університет імені О. О. Богомольця
Асистент кафедри отоларингології
E-mail: Margaritaroma365@gmail.com
ORCID ID: https://orcid.org/0000-0003-4106-5057

Дєєва Юлія Валеріївна,
Доктор медичних наук, профессор
Завідувач кафедри оториноларингології
Національний медичний університет імені О.О. Богомольця
E-mail: deyeva@bigmir.net
ORCID ID: 0000-0003-0552-1254
https://www.scopus.com/authid/detail.uri?authorId=55359076200

Аннотация

Актуальність: Пацієнти з перцептивними порушеннями слуху посідають значне місце серед хворих отоларингологічного відділення. Вони часто мають психоемоційні порушення, соціальні розлади та сімейні проблеми. Важливим є розуміння етіології та патогенезу захворювання. Вагома частина випадків сенсоневральної приглухуватості залишаються з невідомим етіопатогенетичним механізмом розвитку, що потребує більш поглибленого обстеження пацієнтів.
Мета: провести аналіз кількості та характеру звернень пацієнтів з сенсоневральними порушеннями слуху до отоларингологічного відділення Олександрівської клінічної лікарні м. Київ протягом 2015-2021 рр.
Методи та матеріали: Нами було проаналізовано 13147 медичних карт стаціонарних хворих, з них було відібрано 1138 карт пацієнтів з перцептивними порушеннями слуху.
Результати: За даними аналізу, абсолютна та відносна кількість пацієнтів отоларингологічного відділення Олександрівської клінічної лікарні мю Київ у 2020 та 2021 рр. значно зменшилась через тимчасове перепрофілювання отоларингологічного відділення в ці роки під прийом інфекційних хворих з COVID-19. Найбільш часто зміни кісткової провідності за даними аудіометрії виникали на фоні гострого або загострення хронічного середнього отиту (509 випадків). Але такий показник може бути зумовлений результатом запальних змін, а не власне сенсоневральною приглухуватістю. 155 пацієнтів не змогли назвати конкретну причину. Ці пацієнти потребували подальшого більш поглибленого обстеження. На третьому за частотою місці вказували переохолодження, гострі респіраторні захворювання (135 випадків). У 106 пацієнтів гостра сенсоневральна приглухуватість була викликана судинними порушеннями, 11 пацієнтів вказували як причину емоційне навантаження або перенесений стрес. Акутравма спричинила перцептивні порушення у 16, хірургічні втручання – у 3, невринома – у 1, баротравма та розрив барабанної перетинки – у 7, використання хіміопрепаратів – у 3 випадках. Середній інтервал між виникненням перших симптомів СНП та госпіталізацією в отоларингологічне відділення Олександрівської клінічної лікарні м. Київ за 2025-2021 рр. становив 8,19 діб.
Найменший інтервал був у 2016 році – 7,5 діб, найбільший – 10 діб – у 2021 р. Середній показник тривалості стаціонарного лікування пацієнтів за 2015-2021 рр. становив 9,4 діб. Найменший показник був у 2020 році – 8,1 добу, найбільший – 10,4 діб – у 2021 р. Двобічне ураження мали 495 пацієнта, лівобічне – 354, правобічне – 289. Кількість пацієнтів з СНП та з цукровим діабетом (ЦД) 2 типу становила 39, наявним тинітусом – 460 та вестибулярними порушеннями – 44 пацієнти.
Висновки: Стаціонарне лікування в отоларингологічному відділення частіше проходять пацієнти з гострою сенсоневральною приглухуватістю, ніж з прогресуванням або загостренням хронічної форми захворювання. Середній отит та гострі респіраторні захворювання виявились найчастішими причинами порушеннями кісткової провідності, але не всі такі випадки можна трактувати як сенсоневральну приглухуватість. Середній інтервал за досліджуваний період між появою перших симптомів та початком лікування становив 8,19 діб, що перевищує рекомендовані терміни цього показника. Середня тривалість стаціонарного лікування становила 9,4 діб та суттєво не змінювалась за досліджуваний період.

Ключевые слова

сенсоневральна приглухуватість, кількість звернень, аналіз.


Литература

  1. Furlanetto LM, Mendlowicz MV, Bueno JR. The validity of the Beck Depression Inventory-Short Form as a screening and diagnostic instrument for moderate and severe depression in medical inpatients. J Affect Disord. 2005;86(1):87-91. doi: 10.1016/j.jad.2004.12.011.
  2. Adjamian P, Sereda M, Hall D. The mechanisms of tinnitus: perspectives from human functional neuroimaging. Hear Res. 2009;253(1-2):15-31. doi:10.1016/j.heares.2009.04.001.
  3. Lee K, Makino K, Yamahara K. Evaluation of tinnitus retraining therapy for patients with normal audiograms versus patients with hearing loss. Auris Nasus Larynx. 2018;45(2):215-221. doi: 10.1016/j.anl.2017.03.009.
  4. Clifford RE, Hertzano R, Ohlemiller KK. Untangling the genomics of noise-induced hearing loss and tinnitus: Contributions of Mus musculus and Homo sapiens. J Acoust Soc Am. 2019;146(5): 4007. doi: 10.1121/1.5132552.
  5. Vona B, Nanda I, Shehata-Dieler W, Haaf T. Genetics of Tinnitus: Still in its Infancy. Front Neurosci. 2017;11:236. doi: 10.3389/fnins.2017.00236.
  6. Cao, Z, Gao, J, Huang, S, Xiang H, Zhang C, Zheng B, et al. Genetic polymorphisms and susceptibility to sudden sensorineural hearing loss: a systematic review. Audiol Neurootol. 2019;24(1): 8-19. doi: 10.1159/000497032.
 

© 2019, ОО «Украинское научное медицинское общество врачей-оториноларингологов»